У 1874-1900 роках американець Вільям Гарднер розробив серію механічних кулеметів із заводною рукояткою. Спочатку він працював на фірму «Пратт і Вітні», але замовлень на виробництво її зброї не було, оскільки на озброєнні американської армії на той час були кулемети Гатлінга. У результаті Гарднер поїхав до Англії, де на озброєння було прийнято кілька розроблених кулеметів.Головний винахід Гарднера – зброя, що має два стволи, розміщені паралельно на відстані 32 мм, покриті бронзовим кожухом, куди заливалася вода для охолодження. Стовбури приводилися в дію по черзі: коли один затвор відходив назад, другий рухався вперед. Зазвичай для роботи кулемета була потрібна команда з двох осіб: один наводив зброю на ціль і крутив заводну рукоятку, а другий відповідав за харчування кулемета, тобто стежив за тим, як роблять патрони.У 1880 році “гарднер” був прийнятий на озброєння британськими військово-морськими силами, а пізніше і армією. Зброя вироблялася компанією «Ройал Смол Армз Фекторі» в Енфілді та використовувалась у різних колоніальних кампаніях. Кулемет також випускався фірмою «Пратт і Вітні», якій вдалося продати кілька двоствольних версій кулеметів Гарднера армії США та одноствольних версій – військово-морським силам.Конструкція, спочатку розроблена Гарднером, складалася з двох стволів, але, вже перебуваючи в Англії, Гарднер розробив п’ятиствольну версію своєї зброї (1882), яка була прийнята на озброєння.
