Ручний кулемет Furrer LMG-25 (Leichtes Maschinengewehr Modell 1925) був розроблений у першій половині 1920-х років полковником Адольфом Фуррером, начальником урядового арсеналу Waffenfabrik Bern (W+F) у швейцарському місті Берні.
У 1925 році цей ручний кулемет був прийнятий на озброєння Швейцарської армії, де використовувався аж до кінця 1950-х – початку 1960-х років, коли на озброєння швейцарців почали надходити автоматичні гвинтівки Stgw. 57 під той же патрон і характеристики, що мали близькі до ручного кулемету. На експорт цей кулемет практично не постачався.Подібно до багатьох інших систем Швейцарської розробки та виробництва, ручний кулемет Furrer LMG-25 відрізняв найвищу якість виготовлення та дуже високу ціну, а також відмінні надійність, живучість і точність стрілянини.
Ручний кулемет Furrer LMG-25 мав автоматику, що використовує енергію віддачі з коротким ходом ствола. Замикання затвора здійснювалося колінчастою парою важелів, розташованих у горизонтальній площині, при цьому на відміну від систем Максима або Люгера в конструкції була присутня додаткова третя тяга, що зв’язувала задній важіль вузла замикаючого з нерухомою ствольною коробкою.Тим самим забезпечувався постійний кінематичний зв’язок затвора з рухомим стволом, при забезпеченні більшої швидкості відкату та накату затвора по відношенню до ствола. Така схема теоретично підвищувала надійність роботи автоматики за рахунок використання маси стовбура на всьому циклі руху затвора, проте вона також сильно ускладнювала конструкцію і висувала високі вимоги до точності пригонки частин механізму.
Живлення патронами здійснювалося з сусідніх праворуч коробчастих магазинів, викид гільз горизонтально вліво. Виріз у лівій стінці ствольної коробки, в якому рухалися важелі, що замикають, в похідному положенні закривався спеціальною пилозахисною кришкою.
Стовбур кулемета мав повітряне охолодження і допускав швидку заміну, проте при зміні ствола також замінювався і весь блок затвора, пов’язаний зі стволом замикаючими важелями. Стрілянина велася з відкритого затвора, причому спуск ударника відбувався при викаті рухомих частин, що забезпечувало зниження пікової віддачі зброї. Кулемет допускав ведення вогню одиночними пострілами та чергами. Кулемет штатно комплектувався дерев’яними прикладом, пістолетною рукояткою та двоногою складною сошкою.Додатково могли використовуватися задня опора (що кріпилася під цівку чи приклад) чи спеціальний піхотний верстат-тренога.
Кулемет LMG-25 на верстаті
Кулемет LMG-25 у похідному вигляді
Кулемет LMG-25 та приладдя до нього
