Вашингтонський договір дозволяв США добудувати як авіаносці два з чотирьох закладених раніше лінійних крейсерів водотоннажністю 33000 тонн кожен. Американці обрали кораблі «Lexington» і «Саратога», які будували компанії «Фор Рівер» у Квінсі та «Нью-Йорк Шипбілдінг» у Камдені. При цьому вони використовували безліч ідей, випробуваних на авіаносці проекту 1919 року, будівництво якого було припинено.
Авіаносець ВМС США CV-2 «Lexington» був спущений на воду у жовтні 1925 року та прийнятий на озброєння у грудні 1927 року. На правому борту він мав масивну надбудову, оточену двома спареними 203-мм АУ спереду та двома ззаду. Іншими характерними рисами авіаносця були бронювання корпусу аж до польотної палуби, за винятком місць спуску та підйому шлюпок, двоповерховий ангар, два розташовані по осьовій лінії корабля літакопідйомника та встановлена на носі катапульта.У спадок від крейсера авіаносець отримав турбоелектричну ГЕУ з чотирма турбогенераторами, що подавали енергію на вісім електродвигунів, встановлених по два на кожному гребному валу.
Під час нападу на Перл-Харбор корабель забезпечував авіаційну підтримку підрозділів морської піхоти США, які утримували острів Мідвей, і тому уникнув катастрофи. «Lexington» був терміново перебудований, втративши громіздкі 203-мм АУ і чотири 127-мм гармати. Натомість на ньому встановили кілька 20-мм АУ «Ерлікон». Першою бойовою операцією «Лексінгтона» стала невдала спроба звільнення острова Уейк, що відбулася відразу після Перл-Харбора.Наприкінці січня 1942 авіаносець забезпечував прикриття рейду на Маршаллові острови, а потім залучався до окремих операцій в південно-західній частині Тихого океану. І тільки коли в березні 1942 року до чого приєднався новий авіаносець «Йорктаун», «Lexington» почав по-справжньому демонструвати свою міць. Після нетривалого ремонту в Перл-Харборі «Лексінгтон» повернувся в Коралове море, де японські авіаносці забезпечували прикриття десанту на Порт-Морсбі, Нова Гвінея.8 травня пікіруючі бомбардувальники SBD «Донтлес» атакували японські авіаносці «Секаку» та «Дзуйкаку», але не завдали їм жодної шкоди. Поки тривала ця атака, японці завдали удару у відповідь, пробивши двома торпедами лівий борт «Лексінгтона». Крім того, корабель отримав пошкодження від прямого влучення двох бомб і кількох близьких вибухів.Внаслідок деформації корпусу відбулася розгерметизація ємностей з авіаційним паливом, і коли вогнища пожежі були загашені, вибухонебезпечні пари продовжували поширюватися кораблем. Через годину після атаки вони детонували від випадкової іскри, і на авіаносці сталося кілька вибухів. Через шість годин після першого влучення було віддано наказ покинути корабель. Після евакуації членів екіпажу на есмінці супроводу авіаносець було торпедовано.
Загалом на ньому загинули 216 із 2951 члена екіпажу. За свій короткий бойовий шлях «Lexington» не зміг завдати супротивникові значної шкоди, здебільшого через недосвідченість своїх льотних екіпажів та недосконалу тактику ВМС США. Втрата такого великого авіаносця стала високою платою за перемогу в Кораловому морі.