У грудні 1977 року уряд Канади прийняв рішення замовити перші шість із запланованих 20 фрегатів з вертольотами на борту для заміни застарілих ескортних і протичовнових фрегатів, які на той час входили до складу ВМС цієї країни. Проте з різних причин реалізація цієї програми затягувалася, і лише у червні 1983 року було підписано контракт із компанією «Сент-Джон шипбілдінг» (м.Брансвік) на будівництво перших шести кораблів типу «Галіфакс» У проектуванні кораблів також брала участь фірма «Парамакс електроніки» (нині «Лорал Канада»), а будівництво трьох із запланованих 12 фрегатів (ще шість кораблів було замовлено у грудні 1987 року) велося на верфі компанії «Марін індастріз» (нині «МІЛ-Деві») у м. Сорель (пров. Квебек).
Фрегати цього типу – “Галіфакс”, “Ванкувер”, “Білль де Квебек”, “Торонто”, “Реджайна”, “Калгарі”, “Монреаль”, “Фредеріктон”, “Вінніпег”, “Шарлоттаун”, ” Сент-Джонс» і «Оттава» були закладені з березня 1987 по квітень 1995 року, спущені на воду в період квітень 1988 – листопад 1995-го і передані флоту з червня 1992 по вересень 1996 року. Значну увагу на етапах проектування та будівництва було приділено зниженню рівня фізичних полів корабля, тому газотурбінні двигуни були встановлені на фундаменті, а для зниження теплового випромінювання застосовувалася система «Дресбол». Проте випробування перших кораблів виявили, що шумів перевищує межі допустимого, особливо у високих швидкостях.В результаті проведених робіт ці проблеми були подолані, і тепер ці фрегати можна вважати малошумними і стійкими в складних морських умовах. У кормовій частині кораблів розташовуються ангар і вертолітний майданчик (з системою забезпечення безпечної посадки в складних погодних умовах «Індал») для розміщення протичовнових вертольотів СН-124А або СН-124В HELTAS (HELicopter Towed-Array Support), що являють собою різновид вертольота S-61 «Сі Кінг» фірми «Сікорський».
Фрегати цього типу надали канадським ВМС нові можливості щодо ведення сучасної протичовнової боротьби. Починаючи з 2006 року планується оснастити їх активно-пасивною ГАС, що буксирується, створювана за програмою ITAPSS (Integrated Towed Active / Passive Sonar System), а в 2004-му почалася заміна двох УВП Mk 48 (16 ЗУР RIM-7P «Сі Сперро» з ракетами “Сі Сперроу” ESSM. На додаток до РЛЗ управління стріляниною встановлюється система оптоелектронного наведення «Уескан-14». Сім фрегатів базуються на атлантичному узбережжі Канади, а решта п’ять («Ванкувер», «Реджайна», «Калгарі», «Вінніпег» та «Оттава») – тихоокеанською.