Протичовневий ракетний комплекс РПК-3 «Метель» (кодове позначення НАТО – SS-N-14 «Silex»), який Радянський Союз протягом деякого часу намагався представити як протикорабельний, вперше був відзначений у морі з порожніми пусковими установками в 1968 року. У комплексі використовується ракета (у кількох варіантах), створена на основі ПКР П-120 (кодове позначення НАТО SS-N-9 Siren).Спочатку існувало два варіанти ракети: запускається з пускової установки КТ-100 із системою управління «Мусон» на сторожових кораблях типу «Кривак-1» (за класифікацією НАТО) та для ПУ КТ-106 із системою управління «Гром-М» (також здійснювала управління зенітна керована ракета SA-N-3) на БПК типів «Хреста-2» та «Кара».
Загалом SS-N-14 є крилатою ракетою з реактивним двигуном і командним наведенням, яка виводиться в крапку над районом передбачуваного знаходження підводних човнів противника, після чого від неї відокремлюється і спускається на парашуті бойова частина (спочатку це була глибинна бомба з ядерним зарядом потужністю 5 стилі 457-мм самонавідна торпеда, а пізніше торпеда калібру 533-мм).Універсальна ракета комплексу УРПК-3 має додаткову бойову частину у своєму корпусі, що дозволяє вражати надводні кораблі. Працюючи з цілям, що є поза видимості засобів наведення корабля, команду на скидання торпеди дає палубний вертоліт, здійснює загоризонтное наведення. Існують також модернізовані версії цього комплексу: УРПК-5 «Раструб-А» (ракета 85РУ з ПУ КТ-100У на СКР типу «Кривак-2» з 1980 року) та УРПК-4 «Раструб-Б» (та сама ракета з ПУ КТ-106У та імовірно системою управління «Дракон» на ВПК типу «Удалий» з 1985 року).