У 1970 році до складу радянського флоту увійшов перший ВПК (за західною класифікацією фрегат УРО, FFG) типу «Кривак-1» (проект 1135) із газотурбінною ЕУ. До 1980 року на суднобудівних заводах у Ленінграді (ім. А. А. Жданова), Калінінграді та Керчі (Камиш-Бурун) було збудовано 21 корабель цього типу. З 1975 по 1981 рік у Калінінграді побудували 11 БПК типу «Кривак- 2», які відрізнялися наявністю одногарматних 100-мм АУ замість спарених 76-мм та рубкою збільшеного розміру для ГАС ПГП на кормі.Наприкінці 1970-х років обидва типи кораблів були перекласифіковані в сторожові кораблі, що пов’язано, на думку ряду західних спостерігачів, з переглядом їхньої ролі у зв’язку з обмеженими можливостями щодо ведення протичовнових операцій у відкритому морі.
У середині 1984 року було збудовано перший корабель типу «Кривак-3», у якому було усунуто деякі слабкі місця. Замість кормових АУ та ПУ ЗУР «Ока-М» (кодове позначення НАТО SA-N-4 «Gecko») було встановлено вертолітний майданчик та ангар для вертольота Ка-27, а замість носового чотирьох контейнерного ПУ ПЛУР «Раструб» (SS-N -14 “Silex”) – одногарматна 100-мм АУ. ГАС ПГП залишилася під вертолітним майданчиком, а по обидва боки ангару було встановлено два 30-мм ЗАК АК-630.Інше протичовнове озброєння та носова ПУ ЗУР «Оса-М» залишилися недоторканими. СКР типу «Кривак-3» будувалися в Керчі і стали одним з основних засобів боротьби з підводними човнами в радянському (а пізніше і російському) флоті. Кілька кораблів передано іншим країнам.