Старшою радянською 57-мм зенітною артилерійською установкою була одногарматна ЗІФ-71 із довжиною ствола 70 калібрів, яка стояла на озброєнні ще есмінців типу «Швидкий» (модернізований). Наприкінці 1960-х років її змінили артилерійські установки ЗІФ-31 та ЗІФ-74 (спарена), які спочатку з’явилися на невеликих кораблях радіолокаційного дозору та сторожових типу Т-58.Останньою версією цієї зброї стала чотири гарматна артилерійська установка ЗІФ-75, у якої стволи розташовані попарно один над одним. Наведення всіх трьох артилерійських установок здійснюється безпосередньо з вежі, причому для ЗІФ-74 та ЗІФ-75 дані про цілі надходять від РЛС Hawk Screech або Muff Cob (кодове позначення НАТО) через апаратуру системи управління стрільбою, розташовану під палубою.Для стрільби застосовуються снаряди масою 2,8 кг, які з часом були оснащені неконтактними підривниками для підвищення здатності вражаючої при боротьбі з крилатими ракетами. Артилерійська установка також здатна вражати надводні цілі на дальності до 8000 м.
На початку 1960-х років на озброєння надійшла нова спарена універсальна 57-мм артилерійська установка АК-725 (ЗІФ-72) з водяним охолодженням стволів (довжина 80 калібрів). Усі процеси у цій установці, від подачі боєприпасів до виробництва пострілу, повністю автоматизовані. Управління стріляниною здійснюється за допомогою РЛС “Muff Cob: або “Bass Tilt”. Боєприпаси використовуються ті ж, що і в артилерійській установці з довжиною ствола 70 калібрів. Однак установка показала себе малоефективною проти крилатих ракет, що летять на малих висотах. У 1987 році, під час навчань, неспоряджена протикорабельна ракета випадково потрапила до МРК “Мусон” типу “Нанучка”. З артилерійської установки АК-725, встановленої на МРК, вели вогонь по ракеті, але не змогли її збити. Внаслідок влучення ракети і пожежі загинули 39 членів екіпажу.