Успішне використання першої серії 234-мм залізничних артилерійських установок у бойових діях у Франції сприяло отриманню фірмою Elswick Ordnance С. замовлення на нову серію установок із 234-мм гарматами МкЗ, Мк4 та Мкб. При цьому перед фірмою було поставлено завдання модифікувати конструкцію установки відповідно до побажань фронтовиків.Насамперед потрібно подовжити гарматну майданчик транспортера, і навіть знайти оптимальне рішення підвищення дальності стрілянини з допомогою збільшення найбільшого кута піднесення зброї.
Гарматна площадка більшої довжини була потрібна до створення сприятливих умов роботи розрахунку зброї. Це побажання фронтовиків було виконано насамперед — конструктори збільшили довжину залізничної платформи з 12,2 м до 14,83 м і передбачили можливість монтажу додаткових майданчиків, що відкидаються, в зоні казенної частини зброї.Оскільки з боку дульної частини гармати на гарматному майданчику з’явилося вільне місце, там змонтували лебідку, що використовується для встановлення в вихідне положення після пострілу. Збільшення довжини гарматного майданчика дозволило також встановити знаряддя щитове прикриття, призначене захисту механізмів зброї та частини розрахунку від обстрілу під час нальотів німецької авіації.
Щоб не зупиняти серійне виробництво залізничних артилерійських установок фірма Elswick Ordnance С. запустила модифікований таким чином транспортер у виробництво під позначенням Мк1 А, а її конструктори розпочали пошук вирішення другого основного завдання – збільшення найбільшого кута піднесення зброї.Рішення це було простим і ефективним, як це й вимагалося у військових умовах: щоб не проектувати заново верстат зброї, під передню частину штатного верстата вбудовувалася проміжна конструкція, так що з «здибленого» таким чином верстата можна сміливо стріляти з найбільшим кутом піднесення +35° . При цьому дальність стрілянини підвищилася з 11 800 м-коду до 14 600 м-коду.Використання в верстаті зброї проміжної конструкції виключило можливість накату під впливом сили тяжіння, тому на верстаті встановили два накатники і заодно передбачили використання більш потужних гальмівних гідравлічних циліндрів.
Конструктори планували також встановити суцільне щитове прикриття над усією кормовою частиною транспортера, але з низки причин цей намір так і не було реалізовано. Модифікований верстат встановлювали на подовженій залізничній платформі транспортера Мк1А, новий транспортер отримав назву Мк2. Примітно, що фірма Elswick Ordnance Со.виготовляла та направляла до військ комплекти металоконструкцій та механізмів, що дозволяли в польових умовах переобладнати транспортери Mk1 А у варіант Мк2. Після закінчення Першої світової війни кілька установок цього було поставлено тривале зберігання в арсеналах Англії. У 1939 р. їх розконсервували і знову ввели до ладу. На початок німецького «бліцкригу» кілька одиниць навіть встигли переправити до Франції у складі військ британського експедиційного корпусу.Після розгрому Франції повернути їх до Англії не вдалося. Втім, через брак боєприпасів не скористалися ними й німецькі війська. Що залишилися в Англії установки використовувалися під час війни як рухомий резерв берегової оборони.
Тактико-технічні характеристики
234-мм гармата Mk2
Схема 234-мм гармата на залізничному транспортері Mk2
