Після початку першої світової війни Великобританія негайно розпочала розробку, виробництво та застосування своїх бронеавтомобілів. Серед перших зразків нової техніки були і бронемашини, створені на замовлення британського Адміралтейства для Королівської морської повітряної служби (R. N. A. S.).У 1914 році один з підрозділів цієї служби отримав завдання передислокуватися в Дюнкерк для ведення спостереження за діями авіації та організації операцій з порятунку екіпажів збитих літаків. модель «Сілвер Гоуст»), озброєних кулеметом та захищених листами котельного заліза.
Ефективність застосування цих автомобілів надихнула керівництво Адміралтейства на створення Королівського військово-морського дивізіону бронеавтомобілів у складі 15 бронеескадронів. Спочатку Адміралтейство розраховувало використовувати як базу для виробництва бронемашин шасі цивільного “Роллс-Ройса” моделі “Сілвер Гоуст”, але через брак цих шасі замовлення довелося передати на інші автомобільні фірми “Талбот”, “Уолслі”, “Ланчестер” та ін. .Бронемашина, розроблена фірмою «Ланчестер мотор компані» в 1914 році (англ. Lanchester armoured car), являла собою шасі легкового цивільного автомобіля з бронекорпусом, виготовленим з листів сталі товщиною 8 мм, які приклепувалися до каркаса, закріпленого на рамі шасі. Подібне бронювання забезпечувало екіпажу захист від звичайних небронебійних куль всіх дистанціях.
У передній частині корпусу знаходилося моторне відділення, за яким розташовувалися відділення управління та бойове відділення із закритою трискатною циліндричною вежею кругового обертання, озброєної 7,7-мм кулеметом «Віккерс-Максим». Крім кулемета, встановленого у вежі, у бойовому відділенні машини зберігався кулемет «Льюїс». Для спостереження за місцевістю або при аварійній евакуації екіпаж міг скористатися двома прямокутними люками в кормі вежі та на її даху.Огляд водію та командиру машини, які розташовувалися у відділенні управління. забезпечувало вузьке лобове вікно, що прикривається в бойовій обстановці бронекришки з двома оглядовими щілинами і два маленьких вікна в бортах. У кормовій частині машини була відкрита платформа, де можна було перевозити додаткове військове майно чи кілька піхотинців. З неї через двері в задній стінці корпусу члени екіпажу входили в бронемашину і виходили з неї.У моторному відділенні розміщувався шестициліндровий двигун карбюратор рідинного охолодження з робочим об’ємом 4,8 л. розвиваючим потужність 48,5 кВт (66 л. с.) при 2200 об/хв, що дозволяло 4,75-тонної бронемашині рухатися дорогами з твердим покриттям з максимальною швидкістю 80 км/год. Обертальний момент передавався на задні колеса через тришвидкісну планетарну коробку передач за допомогою черв’ячної передачі.У бойовій обстановці радіатор двигуна захищався бронекришкою, встановленою під кутом близько 45°. У похідному положенні бронекришка поверталася навколо своєї горизонтальної осі, що забезпечувало регульований приплив повітря, що охолоджує, до водяного радіатора. У задньо-привідній ходовій частині використовувалися спицьовані колеса з шинами-гусматиками та підвіска на листових напівеліптичних ресорах. Два запасні колеса кріпилися по обох бортах «Ланчестера» біля самої вантажної платформи.
Першу партію із 36 бронемашин Королівська морська повітряна служба отримала у 1915 році. З них були сформовані три ескадрони по 12 машин у кожному, які у травні того ж року вирушили до Франції. Ескадрон № 15 воював у лавах бельгійської армії. На додаток до 12 бронемашин з цього ескадрону бельгійці отримали позику від R. N. A. S. ще 10-15 «Ланчестерів».На початку 1915 року, коли протиборчі сторони закопалися в землю і воїна набула позиційного характеру, потреба в бронеавтомобілях відпала і їх поступово стали замінювати танки, які мали кращу прохідність і забезпечували піхоті більш надійну підтримку. Бронемашини Королівської морської повітряної служби, які стали непотрібними на західному фронті, були перекинуті на інші театри військових дій.Таким чином у 1915 році двадцять бронемашин «Ланчестер» опинилися в Росії, де й продовжили службу в частинах російської імператорської армії. Ці машини дещо відрізнялися від стандартних англійських моделей, на даху вежі вони мали маленьку спостережну башту, крім того, баштовий кулемет мав додатковий бронезахист у вигляді L-подібних бічних щитків.
Наступна партія «Ланчестерої» прибула до Росії у січні 1916 року у складі експедиційного корпусу Королівської морської повітряної служби, яким командував майор Олівер Локер-Лемпсон. Висадившись у заполярному Олександрівську, англійці до червня 1916 року перебралися на Кавказ, де й вели бойові дії проти турецьких та іранських військ. Пізніше експедиційний корпус R. N. A. S.передислокувався до Чорного моря, а звідти до Румунії та Галичини з метою підтримки російських військ, які вели там важкі бої. База тилового та матеріально-технічного забезпечення англійців перебувала у Курську до 12 січня 1918 року. Після революції 1917 року англійці стали на бік білої гвардії та взяли участь у контрреволюційній боротьбі 1 лютого того ж року особовий склад та техніка британського експедиційного корпусу R. N. A. S. відпливли з Мурманська на борту транспортного судна.В ході всіх російських кампаній бронеавтомобілі «Ланчестер» зарекомендували себе дуже надійними та невибагливими машинами, вони витримали довгі марші по пересіченій місцевості та перенесли складні зимові умови. Разом з тим, «Ланчестери» зразка 1914 року мали і серйозні недоліки, до яких можна було віднести низьку посадку, що погіршувала прохідність, а також невдалу конструкцію карбюратора, через що було утруднено запуск двигуна при низьких температурах.Частину броньовиків озброювали 37-мм гарматами і вони успішно діяли проти ворожих бронеавтомобілів. Від 30 до 36 бронемашин «Ланчестер», що були в російській армії, після революції 1917 опинилися в руках білих, але захоплені у них машини цілком могли використовуватися і в Червоній Армії.
Останні відомості про використання бронеавтомобілів «Ланчестер» в Росії датуються 1917 роком. У наступні роки про них ніде не згадується. Можна лише припустити, що відсутність запасних частин вони швидко вийшли з ладу і вже не підлягали відновленню. Декілька бронемашин «Ланчестер» були захоплені німцями під час боїв на східному фронті. Шість з них були відремонтовані та експлуатувалися у складі 11-го взводу 1-го бронеавтомобільного кулеметного дивізіону.
Фото бронеавтомобіля “Ланчестер” (Lanchester) модель 1914 року
Тактико-технічні характеристики бронеавтомобіля “Ланчестер” зразка 1914 р.
Бронеавтомобіль “Ланчестер” модель 1914 року
