САУ СУ-14

У 1933 р. під керівництвом П. І. Сячинтова розпочалися роботи з проектування самохідної установки “триплекс Тяжкої Артилерії Особливого Призначення” (ТАОН). Шасі, яке використовували для цієї бойової машини, складалося з ходової частини важкого танка Т-35 та трансмісії середнього танка Т-28. У передній частині самохідної установки розміщувалися двигун та силові агрегати.
У 1934 р. був виготовлений дослідний зразок СУ-14, оснащений гаубицею Б-4 зразка 1931 калібру 203 мм і трьома кулеметами. На кормі установки були дві лебідки вантажопідйомністю 200 кг кожна, призначені для навантаження боєприпасів. Стійкість самохідної установки під час ведення вогню мали забезпечувати спеціальні сошники, які висувалися за допомогою ручного чи гідравлічного приводу.
Однак у ході випробувань виявилося сильне розгойдування установки, через яке артилеристи були змушені міцно триматися за поручні, щоб утриматись на робочому майданчику. Складна система подачі снарядів лебідками негативно вплинула на скорострільність установки. Крім того, під час випробувань сталася поломка зсувної підлоги-люка, під якою знаходилися 8 снарядів, що перевозилися безпосередньо на установці.З метою усунення виявлених дефектів СУ-14 зазнала суттєвого доопрацювання. Була вдосконалена система охолодження двигуна, посилена ходова частина, ствол гармати малої потужності замінений стволом більшої потужності з лейнером. Стрілянина могла вестися не тільки вздовж напрямку руху установки під значним кутом піднесення, але також і в горизонтальному напрямку, у тому числі при убраних сошниках.Однак і цих удосконалень виявилося недостатньо, як показали випробування, що пройшли влітку 1935 р. Хоча установка пройшла своїм ходом близько 500 км, в її конструкції і роботі виявився ряд серйозних дефектів. СУ-14 так і не було пущено в серійне виробництво.
Тактико-технічні характеристики САУ СУ-14
САУ СУ-14
203-мм самохідна артилерійська установка СУ-14

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Scroll to Top