Заслуги створення першої протитанкової рушниці (ПТР) належать Німеччині, адже вперше танки були застосовані саме проти цієї держави під час Першої Світової Війни. Зіткнувшись з танками в 1916 році, німецьке військове командування вимагало в інженерів-зброярів створити надійні засоби протитанкової оборони, прості та дешеві у виготовленні.
У листопаді 1917 року фірма Mauser отримала завдання на проектування протитанкової рушниці, а вже 21 січня 1918 перший зразок нової зброї був представлений командуванню кайзерівської армії. Протитанкова рушниця була розроблена під спеціальний патрон T-Patrone 13,25х92 мм SR, створений німецькою фірмою Polte.Вдало пройшовши військові випробування, рушницю прийняли на озброєння Рейхсвера під позначенням Mauser Tankgewehr M1918 (також було відомо під назвами 13 mm Tank Abwehr Gewehr M1918 або Elefant-Buchse — слонова рушниця). Протитанкова рушниця Mauser T-Gewehr являла собою збільшену в розмірах однозарядну гвинтівку Mauser 98 з ручною перезарядкою, пристосовану під використання потужного патрона. Замикання стовбура – за допомогою поворотного поздовжньо-ковзного затвора.Крім двох бойових виступів у передній частині затвора є ще два виступи в його тильній частині (гвинтівка мала циліндричний затвор з чотирма упорами замість звичайних для маузерівських гвинтівок трьох упорів — посилити затвор довелося, враховуючи зростання тиску порохових газів більш потужного боєприпасу).
Cпеціальний патрон T-Patrone 13,25х92 mm SR у порівнянні з патроном .303 British (7,7х56 мм R)
Рушниця має дерев’яну ложу з пістолетною рукояткою, в передній частині якої укріплена знімна сошка від кулемета MG-08/15. Відкритий приціл, що регулюється, розрахований на стрілянину на дальності від 100 до 500 метрів.Бронепробивність Mauser T-Gewehr для того часу була достатньою: на дальності 100 м – 20 мм; на 300 м – 15 мм, що робило цю зброю грізним противником для всіх типів танків, тим більше, що в поєднанні з відносно невеликою вагою (17,7 кг із сошками), допускалася рухливість у бою, можливість маскування та здатність постійно перебувати в бойових порядках піхоти, забезпечуючи цим її підтримку потужними протитанковими засобами ближнього бою.Стрілянина велася патроном з бронебійною кулею, здатною пробивати броню, вражаючи екіпаж танка або бронеавтомобіля уламками кулі та броні.
Одночасно з численними перевагами Mauser T-Gewehr мав низку великих недоліків, до яких належали: громіздкість, що зумовила недостатню маневреність рушниці, невисока скорострільність і сильна віддача. Віддача була настільки різкою і сильною, що часто стрілець отримував травму під час пострілу, навіть незважаючи на шинель, підкладену під приклад. Стрілки, за наявності можливості, мінялися місцями після 3-4 пострілів.Також неприємною особливістю гвинтівки став малий ресурс ствола — високі тиски досить сильно впливали на ствол зброї, прискорюючи його зношування. Крім того, особливості боєприпасу створювали необхідність стрілянини не за будь-яким місцем корпусу, а цілячись у вразливі місця танка, а саме в баки, двигун, місця розміщення екіпажу. Тільки в такому випадку рушниця дозволяла зупинити танк, або ж знищити його.
Незважаючи на це, варто відзначити, що головними перевагами протитанкової рушниці Mauser T-gewehr були простота конструкції та дешевизна у виробництві, легкість в експлуатації та обслуговуванні. Тому у травні 1918 року було налагоджено масовий випуск цієї зброї, який тривав аж до кінця Першої Світової Війни. З 30000 одиниць, що планувалися, до кінця війни німецька промисловість встигла виготовити 15800 рушниць, з яких у вересні 1918 року у фронтових частинах знаходилося 4632 ПТР.Спочатку нова зброя видавалась із розрахунку 1 шт. на батальйон, а з серпня того ж року, зі збільшенням їхньої загальної кількості, кожна піхотна рота мала отримати по одній рушниці.
Наприкінці 1918 року фірма Mauser зробила спробу вдосконалити своє ПТР, змонтувавши під цівкою однорядний магазин на п’ять патронів і оснастивши приклад пружинним амортизатором, (що було просто необхідно, і ймовірно, запозичено з російської гвинтівки Гана) але ця рушниця так і залишилася тільки в досвідченому варіанті.
Протитанкові рушниці Mauser T-Gewehr досить успішно застосовувалися в Першу світову війну в самій Німеччині на Західному фронті проти британських і французьких танків аж до закінчення бойових дій, вони також використовувалися рядом європейських країн у міжвоєнний період.Заборона, введена Версальським договором на розробку, виробництво та використання новітніх систем зброї, до яких були віднесені й протитанкові рушниці, проте, не завадив німцям мати на озброєнні Рейхсверу до 1932 1074 ПТР Mauser T-gewehr. У передвоєнні роки і початковий період Другої Світової Війни, коли Вермахт отримав сучасні зразки протитанкових рушниць, старі ПТР Маузер Моделі 1918 року продовжували ще активно використовуватися для навчання в тилових частинах.Протитанкова рушниця Mauser T-Gewehr M 1918 була першою зброєю такого класу, яка стала відправною точкою для створення подібних засобів протитанкової оборони в першій половині ХХ століття.
Протитанкова рушниця Mauser Tankgewehr M1918
Cпеціальний патрон T-Patrone 13,25х92 mm SR у порівнянні з патроном .303 British (7,7х56 мм R)
Затвор протитанкової рушниці Mauser T-Gewehr
Німецький солдат із протитанковою рушницею Mauser T-Gewehr на позиції
Британські солдати з трофейною протитанковою рушницею Mauser T-Gewehr
