Есмінці проекту 42 зобов’язані своїй появі есмінцю «Брістоль», побудованому в 1960-х роках єдиному кораблю проекту 82. ЕМ проекту 42 було розроблено як ескортний корабель ППО, озброєний ЗРК «Сі Дарт». Крім того, він менший і легший за корабль проекту 82. Есмінці проекту 42 є основним засобом ППО ВМС Великобританії і забезпечують зональну ППО іншим кораблям. Крім того, вони здатні вражати надводні цілі.Завдяки активному впровадженню засобів автоматики вдалося зменшити розміри корабля та чисельність екіпажу. Перший есмінець цього проекту, «Шефілд», був спущений на воду 1971 року, а будівництво всіх кораблів завершилося 1985-го. Два кораблі були збудовані для ВМС Аргентини. Обидва, «Геркулес» та «Сантісіма Трінідад», увійшли до бойового складу флоту до 1981 року.
Проект 42 складається з трьох груп кораблів. Група 2 відрізняється від групи 1 удосконаленими засобами виявлення, у тому числі РЛС ВВЦ типу 1022. Група 3, часто звана тип «Манчестер» на ім’я головного корабля, має подовжений корпус, що покращило мореплавність корабля в поганих метеоумовах і дозволило встановити додатково. Крім того, завдяки цьому вдалося рознести ЗРК «Сі Дарт» та АУ Мк 8 для розширення секторів їхньої стрілянини.Збільшення довжини корпусу дозволило також збільшити розміри вертолітного майданчика. Есмінці проекту 42 брали активну участь у Фолклендській війні 1982 року. Так як у ВМС Аргентини також були кораблі цього проекту, то для полегшення ідентифікації вздовж бортів британських есмінців було нанесено широкі чорні смуги. У бойових діях взяли участь п’ять ЕМ проекту 42 ВМС Великої Британії.”Ковентрі”, “Шефілд”, “Кардіфф”, “Екзетер” і “Глазго” забезпечували ППО авіаносців, що входили до складу оперативного з’єднання. Есмінець «Шефілд» отримав серйозні пошкодження аргентинською ракетою «Екзо сет» 4 травня 1982 року, а через 20 днів есмінець «Ковентрі» затонув після влучення в нього трьох авіабомб.
З досвіду бойових дій у Південній Атлантиці було зроблено кілька уроків. Найбільш важливим стала необхідність встановлення системи ППО корабля ближньої дії для захисту від літаків, що низько летять, і крилатих ракет. Тому на всіх кораблях було встановлено 20-мм АУ та ПУ помилкових цілей. Крім того, есмінці оснастили РЛС типу 996 та вдосконаленою системою пуску та управління ЗУР. Есмінці проекту 42 набагато краще проявили себе в ході війни в районі Перської затоки в 1990-1991 роках.Вертольоти «Лінкс», що базувалися на них, розширили поле радіолокаційного виявлення корабельних засобів. Крім того, гелікоптери з есмінців «Глостер» та «Кардіфф» за допомогою ПКР «Сі Скуа» вразили кілька іракських бойових катерів та зенітних батарей. Найбільшого успіху досяг есмінець «Глостер», який виявив та збив ПКР «Сілкуорм», запущену іракцями по лінкору «Міссурі».
Після закінчення війни есмінці проекту 42 допомагали здійснювати режим морської блокади в Перській затоці, а також в Адріатиці під час громадянської війни в Югославії. ЕМ «Саутгемптон» та «Ліверпуль» забезпечували проведення гуманітарних операцій на о. Монсеррат і Східному Тиморі, а «Глазго» -миротворчу операцію ООН у Східному Тиморі.