Наприкінці 1970-х років. у ВМС Швеції почався розгляд питання про створення нового типу човнів, по-перше, для заміни підводних човнів типу «Дракен» (Draken), що будувалися наприкінці 1950-х – початку 1960-х рр., по-друге, для заповнення вакууму в укомплектуванні підводних сил країни, що виник, зрештою, у другій половині 1990-х рр. у зв’язку з продажем побудованих у другій половині 1960-х рр. підводних човнів типу «Шоормен» як навчальні в Сінгапурі.В результаті було розроблено тип дизельних патрульних підводних човнів “Вестергетланд” (Vastergotland).
Проект човнів було підготовлено у квітні 1978 р. компанією «Кок-кумс» у Мальмі. Цей тип однокорпусних човнів передбачав їхнє оснащення Х-подібними кормовими кермами та оптоелектронним перископом «Пікінгтон оптронікс» СК 38, обладнаним приладом нічного бачення. Чотири човни були передані флоту у 1987-1990 роках. Вони збиралися на основі головної центральної секції на верфі компанії «Кок-Кумс» і поставлених верф’ю м. Карлскруна носової та кормової секцій.Застосування човнів у складних акустичних умовах Балтійського моря вимагало особливої уваги до забезпечення їхньої малої шумності, тому корпуси були покриті спеціальним безеховим матеріалом для зменшення відображення імпульсів активних ГАС.
Всі торпедні апарати знаходяться в носовій частині човна і включають шість 533-мм (21-дюймових), розташованих над трьома 400-мм (15,75-дюймовими) апаратами. Вони призначені для застосування керованих по проводах торпед: більшого діаметру – протикорабельних торпед FFV типу 613 з пасивним самонаведенням та 240-кілограмовою (529-фунтовою) бойовою частиною, що доставляється на дальність 20 км.(12,4 милі) зі швидкістю 45 уз; і меншого діаметра – протичовнових торпед FFV типу 431/451 з активно-пасивним самонаведенням і 45-кілограмовою (99-фунтовою) кумулятивною бойовою частиною, що доставляється на дальність 25 км зі швидкістю 25 уз.
Корпуса двох останніх човнів у серії було подовжено на 10 м (32 фути 10 дюймів) для встановлення повітронезалежної енергетичної установки «Стерлінг-сайкп», що дозволило збільшити підводну автономність човнів приблизно до 14 діб. Перші два човни цього типу могли бути передані Данії, у складі ВМС якої вже є один човен типу «Неккен» (Nflcken), поставлений Швецією.