Насправді два типи підводних човнів – “Бенджамен Франклін” (Benjamin Franklin), що складався з 12 одиниць, і “Лафайєт”, що мав у серії 19 човнів, були дуже схожі за зовнішніми обрисами, а також технічними та експлуатаційними характеристиками. Головна відмінність між ними полягала в тому, що човни типу «Бенджамен Франклін» будувалися з меншим шумом машинним обладнанням, ніж човни типу «Лафайєт».
У рамках суднобудівної програми на 1965 фінансовий рік пропонувалося замовити ще чотири човни для того, щоб за рахунок 35 човнів цих двох типів довести загальну кількість ПЛАРБ до 45 (включаючи обидва попередні типи – «Етен Аллен» і «Джордж Вашингтон», кожен з п’яти одиниць), необхідні створення угруповання ПЛАРБ у складі п’яти ескадр по дев’ять човнів. Пропозиція про додаткові човни була відкинута міністром оборони Робертом Макнамарою.
Човни типів Лафайєт і Бенджамен Франклін мали невелику дизель-електричну силову установку для забезпечення руху у разі несправності ядерної енергетичної системи, пристрій для роботи дизеля під водою і допоміжний гребний гвинт. Тип “Бенджамен Франклін” включав такі човни: “Бенджамен Франклін”, “Сімон Болівар” (Simon Bolivar), “Камеха-хутра” (Kamehameha), “Джордж Бенкрофт” (George Bancroft), “Льюїс і Кларк” (Lewis and Clark) ), “Джеймс К. Полк” (James До.Polk), Джордж К. Маршал» (George С. Marshall), «Генрі J1. Стімсон (Henry L. Stimson), Джордж Вашингтон Карвер (George Washington Carver), Френсіс Скотт Кі (Frances Scott Key), Маріано Д. Вальєхо (Mariano G. Vallejo) і Уілл Роджерс (Will Rogers. 1963 по березень 1965, спущені на воду з серпня 1964 по липень 1966 і введені до складу діючого флоту з жовтня 1965 по квітень 1967 Човни знаходилися в складі Атлантичного флоту (базируючись в Нью-Лондоні, шт. Коннектикут; Чарлстоні, шт.; Кінгз Бей, штат Джорджія та Холі Лох, Шотландія) до їх виведення в резерв, що тривав з липня 1992 до січня 1999 р.Два човни були переобладнані в АПЛ спеціальних операцій та забезпечені засобами доставки, викидання та збору груп сил спеціальних операцій ВМС (SEAL).
Озброєння. Оснащені в ході будівництва комплексами БРМБ «Поларис A3», човни пізніше були переобладнані під установку більш досконалих ракет «Посейдон СЗ» з бойовою частиною, що розділяється, здатної нести до 14 боєголовок W68 , а потім – ракет більшої дальності «Трайдент С4» з боєголовками W76, число яких доходило до восьми одиниць. Підводний човен ВМС США «Маріано Д.Вальєхо» типу «Бенджамен Франклін», оснащена БРМБ «Трайдент I» С4, кожна з яких несе вісім боєголовок індивідуального наведення.