Протичовневі ракети Завірюха та Водолій

Розроблений у КБ «Новатор» і прийнятий на озброєння в 1969 році, протичовновий комплекс РПК-2 «В’юга» з ракетами 82Р, що запускаються з 533-мм ТА, відомий на заході як SS-N-15 «Starfish» і встановлюється переважно на підводних човнах. В цілому він аналогічний американському ПЛРК SUBROC і спочатку оснащувався бойовою частиною у вигляді глибинної бомби з ядерним зарядом потужністю 10/20 кт, а пізніше торпед УМГТ або АПР-2Е.У версії для надводних кораблів (два крейсери типу «Кіров» і СКР «Безстрашний») ракета вистрілюється з 533-мм ТА, після занурення стабілізується і тільки після цього вмикається її двигун. У версії для підводних човнів ця зброя може застосовуватися на глибинах до 50 м, а її мінімальна дальність стрілянини становить 10 км.

Створений у розвиток ПЛРК РПК-2 комплекс з ракетами калібру 650 мм відомий на Заході як SS-N-16 «Stallion» і існує у двох варіантах: РПК-6 «Водоспад» з ракето-торпедою 83Р, що надійшов на озброєння 1979, і РПК-7 «Водолій» з ракетою 84Р (бойова частина – глибинна бомба). Модернізовані варіанти отримали позначення УРПК-6 «Водопад-МК» та «Водолій-МК» з ракетами 83РН та 84РН.У виконанні для надводних кораблів комплекс отримав позначення «Вітер» (ракета 86Р з торпедою як бойова частина) і «Сплеск» (ракета 86Р з ядерною глибинною бомбою). Комплекс РПК-6 був першою радянською системою зброї калібру 650 мм і, можливо, з нього почався перехід на цей калібр, який дозволив значно (порівняно з SS-N-15 до 100-120 км) збільшити дальність стрілянини.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Прокрутка до верху